Я народилася у російськомовному Миколаєві, виросла в ньому ж, говорячи і думаючи російською. Приїжджаючи до бабусь у Хмельницьку область, з подивом, спочатку просто прислухалася до мелодійної мови, а потім до кінця літа вже швидко балакала українською. Там же читала казки українською, газети й журнали. Повертаючись – переходила на російську.
Пройшло кілька десятків років. Ми зрозуміли, що ідентичність і незалежність – це мова. Це український ФБ та спілкування мовою на зустрічі , на роботі, з близькими за обідом. Це і переписка, що розпочинається з «Привіт!». Це якнайбільше мелодії мови в думках. Мене зараз доволі часто запрошують сказати щось про Україну, часто кажуть – давайте англійською, щоб усі зрозуміли. Але я тепер завжди прошу перекладача. Світ має чути мову! І знаєте, нещодавно, коли я сказала «Доброго дня, ми з України! », зал дуже довго аплодував. Мову чує і розуміє світ!З Днем української мови та писемності!
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.