Останніми днями помічаю сарказм щодо повернення 5- го президента в Україну від людей, до яких я маю повагу, як до порядних, активних та гідних.
Йдуть у хід різні звинувачення і Петра Олексійовича, і його прихильників. Давайте будемо реалістами – якщо б Порошенко, навіть, став по воді ходити, знайшлися б ті, хто б дуже постраждав від цунамі, яке він викликав.
Порошенко – політик зі світовим ім’ям, політичний лідер, якого і світові політичні еліти, і міжнародне співтовариство асоціює зі втіленням цінностей демократії в Україні.
Особисто я асоціюю Петра Олексійовича з людиною, яка має дух боротися за свою країну, ідею, справу – це цінно. Я поважаю його за інтелект, за стратегічне мислення та рідкісне вміння переконувати. За те, що в пріоритеті не особисті розбірки та не особиста безпека. За те, що , незважаючи на різницю в політичних поглядах, наявні ознаки переслідування, він не підтримує політику «чем хуже, тем лучше», а і досі пропонує владі допомогу на користь народу України.
На жаль, як соціально відповідальна людина, я не маю змоги завтра дістатися до столиці та висловити свою повагу до Петра Олексійовича та обійняти дорогих мені людей.
І не треба казати, що хтось розхитує ситуацію- тільки згадайте, як гідно та спокійно у рамках Закону 5-й президент передавав владу після виборів. Гідність – це те, що дуже не вистачає політичному колу України.
Наші политики різних рівнів повині збагнути, що на політичній арені нам треба бути не ворогами, а суперниками з бажанням досягнути мети – гідного життя українців.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.